ПСИХОЛОГІЧНІ  ОСОБЛИВОСТІ       СТОСУНКІВ

«БАТЬКИ – ДІТИ»

Значення батьків у розвитку особистості дитини переоцінити неможливо. Батьки складають перше оточення дитини, в якому вона здобуває важливий життєвий досвід, знання про себе і про світ.

Основна структура особистості – система уявлень і ставлень до Я (себе), до людей, до світу, яка багато в чому визначає характер і поведінку людини, формується під впливом батьків. Тому дуже важливо побудувати з дитиною стосунки довіри. Кожний батько і мати хочуть, щоб спілкування з дитиною приносило радість, щоб панували взаєморозуміння та дружба. Сподіваємося, що наші поради допоможуть батькам у вирішенні складних завдань: як відреагувати на спалах злості, неслухняності, що робити, якщо дитина пригнічена та невпевнена в собі, як налагодити контакт з однолітками, як бути, якщо дитина надмірно рухлива та імпульсивна тощо.

Що можуть зробити батьки, щоб дитина сприймала саму себе як улюблену, гарну і здібну?

  Більше помічати гарне в дитині. Акцентувати увагу на тому, що в неї гарно виходить, схвалювати її позитивні справи і вчинки, але схвалення має бути конкретним за окремі дії та вчинки.

    Частіше обіймати, пригортати дитину.

    Говоріть їй, як В и її любите, як добре, що вона у Вас є.

   Уникайте порівняння своєї дитини з іншими. Порівнюйте, якою вона була вчора і чого навчилась сьогодні.

    Робіть установку на позитив. Дуже важливо говорити, як треба робити, а не як не треба.

    Помічайте та визнавайте особливості своєї дитини.

   Висувайте реальні вимоги до дитини. Форсувати розвиток дитини так само неможливо, як змусити квіти зростати швидше.

   Залучайте дитину до спільного вирішення проблем.

    Надавайте дитині можливість вибору. Якщо необхідно, допоможіть їй прийняти рішення.

    Вірте у свою дитину.

Способи спілкування з дитиною

Які звернення дитина чує краще:

ü     Позитивно формулюйте звернення до дитини.

ü     Не поєднуйте декілька прохань чи вказівок.

ü     Прохання і вказівки повинні  бути такими, щоб дитина була здатна їх виконати.

ü     Говоріть дитині точно, що потрібно зробити.

ü     Звертайтесь до дитини спокійно.

ü     Говоріть чемно і з повагою.

ü     Використовуйте команди і накази тільки тоді, коли вони дійсно потрібні.

ü     Пропонуйте дитині вибір, коли це можливо.

ü     Пояснюйте, чому Ви просите чи вимагаєте.

ü     Хваліть свою дитину.

Використовуйте активне слухання, коли дитина переживає сильні почуття, їй боляче, страшно, соромно, вона гнівається. Перше, що Ви можете зробити, це дати їй зрозуміти, що Ви «чуєте і бачите», що вона відчуває. Використовуйте спосіб «активного слухання». Активно слухати – означає «повертати» дитині в розмові те, що вона Вам сказала, при цьому позначивши її почуття.

-     Активне слухання допомагає дитині самій більше зрозуміти себе, свої почуття і знаходити рішення;

-     Ви показуєте дитині конструктивний спосіб вираження своїх почуттів і вирішення проблеми.

При спілкуванні з дитиною слід уникати:

Ø     Давати поради, які передбачають готові рішення: «А ти дай здачі», «Я б на твоєму місці» - дитина не відчуває підтримки і може подумати, що її почуття стосовно ситуації неправильні.

Ø     Критичних зауважень, доган, звинувачень, що викликають сильну захисну реакцію і відмову від розмови.

Ø     Читати мораль та повчати. Це викликає в дітей почуття тиску та неповноцінності.

Ø     Випитування, розслідування: «Ну, ти, все-таки, скажи, що трапилось?» - краще замінити стверджувальним реченням: «Тобі зараз важко говорити про те, що сталося».

Ø     Співчуття на словах, умовляння: «Я тебе розумію» та інші фрази занадто формальні для дитини. Іноді краще просто обійняти засмучену дитину.

Вірте, що у Вас і Вашої дитини все буде добре! Пам’ятайте, що Ви і Ваша дитина – найрідніші люди один для одного. Навіть в часи, коли Вам важко знайти спільну мову, відшукайте в собі сили залишатися поруч та підтримати один одного.